За вікном
Я сиджу за столом серед немитої посуди, Поки за вікном гуляють життєрадісні люди. Хтось просто стоїть, а хтось курить, Це їх діло, вони мене не хвилюють. Мене чекають вже другу годину, А я вийти не можу, забув половину себе на вокзалі. Де гроші міняв я, Під звуки зозулі, Страждав, ля. Самотній, покинутий, нікому не треба. Я з людини розумної перетворився в амебу. Я з дитини слухняної мріявши в небо Втратив її, як втратив батьків. Друзі, мене чекали, чи римованих слів?
2019-11-16 18:35:35
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2242
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12990