Читай.

Сніданок з Едемом

Я починаю день стандартно з кави Вживаю нікотин і починаю робити справи. Здавалося б все просто і немає ніякої проблеми, Але вони появляються з часом все частіше І дилема в тому чи закінчити все швидше, Чи розтягнути задоволення, можливо стати досвідченішим? Я борюсь наче з самим самою але це не шизофренія, Скоріше я банально втомлений, Зараз аби поговорити з повією, А не ця пародія 3д порностудії, Хочеться все більше любові і менше тіла І ось я знову прокинувся, Пʼю каву і все по старому, Це зводить мене з розуму, розумієш? Дійсно вдячний тобі за виділений час, Я покладу касу на тумбочку і попрощаємся.

2024-04-22 15:43:12

Інші вірші поета

За Україну 20 лютого 2015 року Козаки 16 грудня 2014 року L O I D С*чка до Варшави

Інші поети

Kavitha Beemaraj

@kavitha

Luna

@Moon_Luna_

Airad

@dassha

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3784

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1923