Набридла самотність
(18+)
Йду по вулиці самотній, Втім як завжди. А за мною тільки місяці і роки, І втрачені п'януваті сліди. Я як завжди почав грати на гітарі. Зробив стегу і просто рушив, Але чи зможе так продовжуватися й надалі, Якщо за тобою я так скучив? Почав недуги викладати на клаптик бумаги, Розрізняю королів від заздрісних мишей. Я хотів завжди лише твоєї поваги, А ніяк не брудних грошей. І хай моя кров буде червона, Як рожа або троянда, Така ж як в побитого хлопця Який учора випив забагато. Я згадую ту ніч, Коли всі разом ми не спали, Як залишились віч-на-віч, Як в очах любові потомали. Звісно я не передам ті незабутні моменти, Не все що міг я віддав, Та це тому що не годен на сентименти, Та й серце своє вже продав. Все ж я рахую і далі, Години й місяці. Надіюсь на зустріч бувалу, В реальності, не уві сні.
2019-07-28 21:26:31
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4455
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5386