Той самий вірш, співавтором якого є моя мама
Сніданок з Едемом
Ось і повноліття... Довгоочікуваний час Думав буде краще Плекав надії раз у раз. Важко без батьків Контролювати свої вчинки Немає навіть часу Ходити на вечірки. Сьогодні ось ,наприклад, Пішовши в магазин, Я виявив що зовсім Не знаю наших цін. Шампунь-це дорого, Воду тільки з крану. Купляю за двадцятку Порошкову сметану Хліб, масло, порошок, Кіло картоплі, пиріжок, В кінці рахунку - В мене ШОК Може не так пізно Повернутися додому В тепле покривало Їсти знову й знову Комунальні послуги... Трачу всю зарплату Хто ж знав, що ціна на газ Не дається по блату. Миюсь раз у тиждень Батареї не гріють Живу в квартирі Про що всі мріють? Прокинувся я Випив чай з імбиру Мама каже зранку: "Шукай собі квартиру"
2018-12-30 18:35:42
3
0
Інші вірші поета
Не будити/не буди ти За цей вірш мене посадять Світанок Мамо, вибач за оцінки 17 грудня 2014 рік
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Валерия
@Valery_123
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2051
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523