Бред

Сніданок з Едемом

Я уже не курю, Она не пьёт своё Рево В доме уют И красивое небо Мы любим друг друга На кухне и в спальне Пришла вдруг подруга И зовёт меня в ванну Я думал минуту, час, может два Она тупо ждала, на ней нету белья Поверь, не хотел, чувство будто всё зря Я смотрю в зеркало, не узнаю себя Какой-то допельгангер смотрит в ответ Ты уже с другим и упущен момент У тебя уже дети, прошло много лет Я пью этот виски, в одиночестве? Бред

2022-01-25 21:27:37

Інші вірші поета

За моїми підрахунками Darkside vision Мігрень Дорога до крамниці під мостом

Інші поети

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Schüra

@shura_smit

Fake Illinois

@troubled

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1966

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11523