Роздуми

Марія Папроть

Знаєш, Ти звалився мені із небес на голову. Не чекала від тебе всієї історії. Я думала, що ти просто пограєшся мною і підеш. Але ж ні, я тебе зачепила. Так тепер мені пишеш ти вірші, Пишеш наніч як сильно кохаєш, Як жити без мене не знаєш. А я все ще сиджу в тишині. І міркую : навіщо тобі? Навіщо уся ця історія? Усі ці проблеми, Цей біль? Я ж просто бувала на волі, А ти як мисливець, повір. Я ж досі тебе не сприймаю, Я все ще кажу відійди, Але ти не хочеш, я знаю. Я чую нутром, як і ти. Але ж пам'ятай! Є кінець! І вічно з тобою не буду, Не хочу я цього бруду, Який із розлукою є.

2019-01-13 23:22:57

Інші вірші поета

Кохання Цей вік Нове кохання Частково

Інші поети

Меліса

@kolucha

Marta_Zeppelin

@Marta_Zeppelin

R E

@Rocks_Eyha

Схожі вірші

Всі

Don't know what to do

Nora

I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ

6966

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3303