Цей вік

Марія Папроть

(18+)
Для мене час минав поволі... І знала я, що він не бескінечний. Усе було розмите у пам'яті дитячій, було усе таке обвите ниттю страху, страху майбутнього, чогось нового, можливо, відкриттів нових емоцій та й подій... Життя іде, нажаль вже без повторень, без цього запаху дитинства, рідних стін, без першого кохання та з часом всіх своїх років... Тому стає важливо зараз жити, отим моментом наших днів, а деколи й годин. Не знаючи, що буде завтра, потрібно бачити теперішнє весь час.

2019-01-09 19:17:28

Інші вірші поета

Розвиток Нове кохання Частково Кохання

Інші поети

Kerrigan

@korolevaklunkov

Твоя Відьма

@kka002

tata

@tata4u

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3211

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1427