Кохання
Марія Папроть
І вже у кожного є вірш про це кохання. Яке уперше чи востаннє. Коли для інших граєш ту людину, яку б навіть Люцифер не покинув. А так, на самоті ти вже не той, просто, як попіл із землі - нещасний. Та з часом появляється іскра, яка міняє все нутро... Тобі вже не потрібно прикидатись, адже стаєш тим кого грав давно. Іскра приходить із людьми в життя, з коханими, єдиними... Та їх буває безліч за життя. Так хочеться, щоб вже не кожен з них, міняв у серці золотую нить.
2019-01-13 23:09:12
3
0
Інші вірші поета
Частково Цей вік Роздуми Нове кохання
Інші поети
Hitar
@Hitar
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11816
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3298