не діти
Блакитноока
а ми ж не діти — це набагато гірше ти знаєш, що дорослі — це в рази складніше і найдивніше: справа не лише у віці а в тому, що речі вибираємо по етикетці блискуча, срібна — те, що треба і байдуже, що всередині обирати не те, у чому потреба забувати про перли на глибині ховати щирість за маскою боятися власних емоцій замість чаю — тепер дим із цигаркою надто багато переслухано нотацій зоряні ночі — хіба це цікаво? а ти ж так хотіла стати старшою хоча навіть талановиті актори кричатимуть тобі: "браво!" за мить можеш стати інакшою а пам'ятаєш, коли справді була щасливою? чи, напевне, забула все зовсім ті очі, що сяяли — ти для нього була особливою а тепер без вагань лихі слова говориш усім ©solenka
2021-12-10 18:33:17
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Прекрасно написано. Щиро і з душею!
Відповісти
2021-12-10 18:35:09
1
Блакитноока
дякую! Рада, що подобається!
Відповісти
2021-12-10 18:44:21
Подобається
Інші вірші поета
покоління битих колін Намалюю... Щастя, ти де? м а т е м а т и к а
Інші поети
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1928
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4152