ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ

Квіла Безодня

Доброго світанку лист за листом Вимір на вимір не схожий темний розчавлений Куди не зануришся усюди вітридрив від нормальності Належним чином не нала́годжене все розгалужене в несуцільній дірі Згенероване втомою Хто ми В дзеркальних кімнатах шукаємо в вирячених на се́бе Себе́ Очима ілюзій спакованих в порожні коробки́ - пакунки минулого Відправник невідомий Спогади регенеровано десь підмінено імплантованими Вдало По-новому вкотре Неначе щойно з’явивсь Не зламаний більше дотичними до життя справами Жодними Поглибленими дриганнями в точці несприйняття то терапія Закляк завмер Не виправдаєш як не прикладай не тикай до нутра-тіла гітару В цілому Так і я Лікуюся коконом прірви спричиненої буттям параної оголеної Та все ж намагаюсь здаватись живою З охолодженою головою Інколи Світанок був добрим до мене Як і кожен якого торкаюсь пальцем ротом Коли потребую щезнути і не прошу згоди Запізно вже Навмисно Розхристана за власним бажанням

2023-09-28 11:52:11

0

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

4473

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1664