Злопам'ятний
На кожній образі, я стаю сильнішим. Не тому, що хочу помститись, а тому, що стаю розумнішим. Для мене потім легше змиритись Зрозуміти, що прив'язуватись не варто. Не варто й думати про спокійне життя. Сприймати себе, тупим жартом, адже ми для всесвіту, просто сміття. Для чого всі ці надумані мрії? Ці безмежні пустоти, що поглинають тебе. Для свого життя ми просто повії, і тільки цей дідько в горлі шкребе. Досить, з мене цих безглуздих знущань, ви думали я на них ображаюсь? Чекаєш мою злу реакцію? Перестань. Запам'ятай, я на вершину підіймаюсь. Мені важко ображатись на тих, хто мене не розуміє. Ти не побачиш сліз витертих. Та й від злих слів, розум тільки ясніє. Складні обличчя нам не пасують, пора сказати свій тост. Жалюгідні погрози мене не хвилюють Байдужість – найкраща із моїх помст.
2020-08-09 17:24:58
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5345
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6510