Я загоїлась, як та рана
Я загоїлась, як та рана, Що стікала дощами сліз, Знов , як вогнище, я палала, Тільки бачила той свій ліс. Ліс, що став тепер оберігом, Ліс, що завжди мене приймав І в своїх чарівних обіймах Рятував мене, рятував. Будував він свої дерева Поміж тих льодяних озер, А для щастя чого ще треба? Я сховаюсь на дні печер. Знов закохуюсь, я закохуюсь В цей чарівний Душевний ліс. І відштовхуюсь, знов відштовхуюсь Від диявола, що проріс. Я загоїлась, як та рана, Я боліла і не знайшла Вірних ліків, лише оману, Тільки потім я ліс знайшла... *** Озвучка - https://youtu.be/1O-zUMDNvHQ?si=aUAF7_qiSV5uQeyY
2022-09-30 09:03:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2306
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9112