Я загоїлась, як та рана

Ашаннiя

Я загоїлась, як та рана, Що стікала дощами сліз, Знов , як вогнище, я палала, Тільки бачила той свій ліс. Ліс, що став тепер оберігом, Ліс, що завжди мене приймав І в своїх чарівних обіймах Рятував мене, рятував. Будував він свої дерева Поміж тих льодяних озер, А для щастя чого ще треба? Я сховаюсь на дні печер. Знов закохуюсь, я закохуюсь В цей чарівний Душевний ліс. І відштовхуюсь, знов відштовхуюсь Від диявола, що проріс. Я загоїлась, як та рана, Я боліла і не знайшла Вірних ліків, лише оману, Тільки потім я ліс знайшла... *** Озвучка - https://youtu.be/evwVfwKTj00

2022-09-30 09:03:19

Інші вірші поета

Завжди бути поруч Я життя розпишу кольорами Чому, коли ти йдеш, я плачу? Проклятая

Інші поети

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Ana_Dana

@Ana_Dana

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1169

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4152