Ти знаєш, Бог...
Ашаннiя
Ти знаєш, Бог, я все тобі простила, І Харків, і Донбас, і Маріуполь, І Бучу, і Ірпінь, і Бородянку, Насправді там багато я прожила. Насправді там багато я чекала На поміч, на спасіння, на добро. Надію знов і знов я так плекала, Неначе росплескався весь Дніпро. Насправді так багато я молилась, Так вірила, так знала, сподівалась, І вірила, й жила, і всьому вчилась, Лише собі в усьому не зізналась. Лише собі "пробачу" не сказала, Пробачити себе все ж не вдалось. Ворожою тоді я розмовляла, А зараз ворог мою пиє кров. Ти знаєш, Бог, тобі я все пробачила, І те, що ти нас досі не простив, Хоч захисту твого ми тут не бачили, Молюся я, щоб ти нас захистив. Облиш всіх нас, врятуй лише дітей, Мені нічого більше непотрібно. Спали у пеклі тих непрошених гостей, Таких нам більше зовсім непотрібно.
2022-10-09 07:00:55
9
0
Інші вірші поета
Моє море зовсім не в морі Я загоїлась, як та рана Злітай Я життя розпишу кольорами
Інші поети
Mari Mey
@MariChan
Thomas Agud
@thomasagud
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1834
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1266