Старість
У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Палає безліччю запитань, Знов починаючи струм повстань. В полоні роздумів, все життя Жадає справжнього каяття Її, втомлене світом, серце. Подивилась в розбите люстерце І не впізнала себе тепер, Жахливі наслідки атмосфер, Що спричиняли багато болю, На волосся лягли сивиною. Павутинням малює доля На чолі, під звуки бемоля, Очі втратили справжній колір, Старість вчиняє життю опір. У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Перемогу святкує ярість, Бо прийшла безжалісна старість...
2022-10-02 09:56:27
7
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9519
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13549