Проклятая
Та згинь вже нарешті, проклятая, Невже тобі досі замало? Тебе не врятує всесвятая, В якої ти віру займала. Тебе не врятує широкая, Що зветься Окою ріка, Залишишся ти одинокою, Мабуть павутиною зла. Та стихни чужа і розлючена, Тебе вже ніхто не побачить. Моя Україна замучена Провчить і тепер не пробачить. Тепер Україна пророчить Душею до неба злітає, Її предбачаючі очі І ворога вмить розстріляють.
2022-10-26 20:32:35
9
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1385
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1871