Щоденник батька
У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй. Не побачить нiколи волi Останнiй шлях твiй. Минуло вже 9 рокiв, Як ми залишились без тебе… Твiй вiчний сон - твiй вiчний трон. Все вже не так, На цей раз не буде строкiв. Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… Всi цi роки своїм теплом Мене зiгрiвала мати, А в серцi з розбитим склом Не припиняла я сумувати. Кожен рядочок твого письма Навiює журбу… Життя твоє тепер туман, А я… А я ще йду… За тебе йду… Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй… Не забудеться вже менi Останнiй подих твiй…
2022-10-14 21:35:15
4
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1985
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4536