Час
Ашаннiя
Щоранку ми народжуємось знову,  Щоденно проживаємо життя, Щоночі ми зникаємо раптово,  Потроху ми йдемо до небуття. По колу плетемо свої дороги,  До яких вже не буде вороття.  Постійно відбиваємо пороги  До Бога, в молитвах за майбуття. Цей поспіх, заробити на життя,  Роками заважає дійсно жити.  Встигаємо лише на каяття,  Бо цінний час зуміли розгубити. Відео: https://youtu.be/rYlzwen2okA?si=BVQTkB5FlCu89YmS
2022-10-04 04:00:23
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є.
Відповісти
2022-10-04 08:34:52
1
Інші вірші поета
Літечко красне Між нами Пташка Найвеличніше кохання
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9548
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5395