Відлітай
Ашаннiя
Коли хвиля сумна Загортає тебе, Вже не віриш в дива І знову настрiй не йде. Ти послухаєш серце, А воно навпаки, Знов, рятуючись б'ється, Задає тобi ритм. Просто зараз ти відлітай I зi мною цей трек прокачай. Цієї ночі ритм відчувай, Час зупиняй, злітай, злітай... Коли крається серце Від власних думок, Знов із пам'яті стерся Шлях яскравих зірок. Ти не зводь сумні стіни Навколо себе. Відлітай в ту долину, Що врятує тебе... Просто зараз ти відлітай I зi мною цей трек прокачай. Цієї ночі ритм відчувай, Час зупиняй, злітай, злітай... Хвиля сумна загортає тебе, Ти сидиш вдома і настрій не йде, Смутком пробрались твої почуття, Повільно втрачаєш смак до життя. Всюди не те і всюди не так, На твоїй душі сидить темний знак І там розпускає своє він коріння, Та вчасно прибуде до тебе спасіння. Я прилечу немов ангел на крилах, Разом зі мною танцююча сила, Не бійся мене, дай свою руку, Зараз врятую тебе я від смутку. Мелодія ця - порятунок від горя, Просто злітай до неба над морем, Ритму віддайся і рухайся сміло, Нехай затаецює усе твоє тіло. _____ Автори тексту: Ашанія, Олександр Гусейнов Автор музики: Ашанія ______ Відео: https://youtu.be/d28rgjlQAy0?si=72sVij7wPY1H7uuv
2023-09-04 18:38:43
3
0
Інші вірші поета
Чому, коли ти йдеш, я плачу? З очей всіх суддів дивляться кати Злітай Загублене
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1474
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4222