خيال وواقع
إنها لا تهلع من وجوده كونها صنعت الألَف منه في خيالها، كون أصدقاء بشر بالنسبةِ لها بمثابةِ كذبة أبريل او من رابع المستحيل ، لا يمكن أن يكون خيال لأنه ليس كذلك ، فهي تتخيل ما تريده فقط ليس هيئة شخص كاملة امامها هكذا. فالخيال ليس إلا فلم اخترعناه داخل جوف عقولنا ليلبي احتياجاتنا التي رفض الواقع حدوثها ، نصنع به أمجادنا ونمحى منه فشلنا ، نكون فيه مختلفين وكأننا نخلق لأنفسنا ما رفضه واقعنا. فكما أن العقل و القلب لا يتفقا ، كذلك الخيال والواقع من المستحيل أن يتصادفا. -ناطور
2020-08-02 18:33:12
6
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Manar Elabd
هششششش ناطور اجمد قصة قرأتها حتى اللحظة💕💕
Відповісти
2020-08-02 19:40:22
1
مِنّة
@Manar Elabd اووه يا عسلل
Відповісти
2020-08-02 20:14:11
Подобається
Mesa
نهرب من الواقع الى مكاننا الخيالي ونجلس هناك بسلام نطفو فوق غيومنا الخيالية الى ان يصرخ الواقع ليسقطنا على الارض 💗😔
Відповісти
2020-08-03 07:28:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12580
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2954