Alex #2

مِنّة

صعب عليا أليكس لما كان بيعد لوحده بالأيام لأني كنت متخلفة بغباء هو مكنش عايز غير صحبه بس يفضل معاه سامحني يا أليكس على الفات اصلي اثبت بجدارة اني مش قد المسؤولية معاك

2020-07-25 22:25:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Kim Flower

انا حاسة بالذنب تجاه يوبل لأنها في الجنينة بتاعت البيت محبسوة و انا مش عارفة انزل ألعب معاها الفترة ديه، و سايبة الحمل كله على جدو

Відповісти

2020-07-25 22:27:34

Kim Flower

بس اصعب حاجة ان احنا ساعات كتير مش بنفعم حيوانتنا عايزة ايه

Відповісти

2020-07-25 22:28:05

KIM YONA

متضغطيش علي نفسك ومتقوليش انك مكنتيش قد المسؤلية يمكن سعتها كنتي صغيره ومش حطه في دماغك حاجه زي كده بس كلنا بنغلط وبنتعلم فأكيد هو مسامحك متزعليش💔

Відповісти

2020-07-25 22:29:38

Інші вірші поета

رسالة مِن مَن جعلو التراب بيننا سداً #٢ ذاتي الجديدة قلبان 2 إذا تَحدثَ قَلبي...

Інші поети

Princess Mwas

@princess_mwas

Aila

@aila4u

Maria Savka

@Maria_Savka

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6217

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12067