لي في الخيالِ حياة
عالمي ، هو عالم بمجرة اخرى وكوكب اخر وربما نجوم اكثر سطوعاً وشمس اكثر دفئاً وكائنات اكثر لطفاً . ليس له مكان يذكر الا في جوف قوقعتي بل اعماق عقلي لا يراه الا عيني ولا يتحسسه الا قلبي، اهرب اليه بعيداً عن واقع مرير بعالم اكثر مرارة. عالم حيث انا نفسي ونفسي انا ، حيث شخصيتي المكتملة وعقليتي المتهورة ، عالم حيث اكون به مختلفة في واقع ظن يوما اني مُتخلفة ، ليس له قوانين ولا حواجز بل فقط السلام النفسي والعقلي الذي اهيئه لنفسي. ،اسرح به في غرفتي الموحشة ، وابتسم بمجرد سفري اليه واضجر حين يُخرجني احدهم منه . عالم يحفذني ان احبطني واقعي وكأنه فردوسي الخيالي
2020-07-23 22:48:27
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
مِنّة
@KIM YONA خلااااثي بجد 😭 شكرااا
Відповісти
2020-07-23 23:00:41
1
Shorouk
👏👏👏👏👏❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-07-23 23:01:43
1
RORITA_
جميلة❤
Відповісти
2020-07-24 20:38:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2484
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12580