لي في الخيالِ حياة
عالمي ، هو عالم بمجرة اخرى وكوكب اخر وربما نجوم اكثر سطوعاً وشمس اكثر دفئاً وكائنات اكثر لطفاً . ليس له مكان يذكر الا في جوف قوقعتي بل اعماق عقلي لا يراه الا عيني ولا يتحسسه الا قلبي، اهرب اليه بعيداً عن واقع مرير بعالم اكثر مرارة. عالم حيث انا نفسي ونفسي انا ، حيث شخصيتي المكتملة وعقليتي المتهورة ، عالم حيث اكون به مختلفة في واقع ظن يوما اني مُتخلفة ، ليس له قوانين ولا حواجز بل فقط السلام النفسي والعقلي الذي اهيئه لنفسي. ،اسرح به في غرفتي الموحشة ، وابتسم بمجرد سفري اليه واضجر حين يُخرجني احدهم منه . عالم يحفذني ان احبطني واقعي وكأنه فردوسي الخيالي
2020-07-23 22:48:27
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
مِنّة
@KIM YONA خلااااثي بجد 😭 شكرااا
Відповісти
2020-07-23 23:00:41
1
Shorouk
👏👏👏👏👏❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-07-23 23:01:43
1
RORITA_
جميلة❤
Відповісти
2020-07-24 20:38:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461