тебе вже немає

Aleksis Wind

"Як зрозуміти, що людини немає? як зрозуміти, що не варто писати на порожню сторінку, не варто дзвонити на номер, що вже не діє. цього я ніяк не можу зрозуміти. ніяк не зможу відпустити. Не перестану хапати телефон щоб розповісти щось важливе, а потім закривати рот рукою не даючи крику вийти назовні від розуміння: тебе вже немає. я більше ніколи не зможу тебе побачити, почути, взяти за руку... ніколи не зможу тобі розповісти про те, як мене все дістало, як я втомилася і як люблю... а втім... адже це не так вже й важливо, так? шкода, що я не змогла допомогти тобі. шкода, що не встигла. але я сподіваюся, що тепер ти вільний. ти ж цього хотів? свободи, правда?! шкода, що я не зможу почути відповідь, але я точно знаю. ми скоро побачимося!"

2021-04-26 18:36:54

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13159

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2863