Думки про життя
Aleksis Wind
Жінки плачуть. Чоловіки сміються. Все як завжди, але чомусь мені сумно. Чи сумно від того, що люди страждають? Чи сумно від того, що вони не розуміють? Життя залежить від нашого гвинта. Як ти його крутиш, як пішла вода. Як проходить олія, по вашим механізмам. Ну ж бо! Налий мені того машинного! У серці протікає суміш бензину. Все як завжди, але в чому причина? У чому причина мого переживання? Боже! Прошу! Закінчи страждання. Люди плачуть. Демони сміються Все як завжди, але тепер мені не сумно...
2020-10-01 19:08:18
5
0
Інші вірші поета
момент прийняття літо в твоєму серці Після зустрічі з тобою гості
Інші поети
tata
@tata4u
ExistentZ
@ExistentZ
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4392
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007