Якщо у пам'яті моїй...
Вікторія Тодавчич
Якщо у пам'яті моїй Не буде зустрічей з тобою, Тоді навіщо й розум мій? Без тебе світ живе журбою. Якщо не бачу я тебе, Твій образ рідний та яскравий. Навіщо очі в мене є? Все інше зовсім не цікаво. Навіщо руки маю дві? Тебе щоб ніжно обіймати. І вуха – чути голос твій, Його я з тисячі впізнаю. Навіщо в світі цім живу, І вірші знов свої складаю? Для тебе, промінь мій, творю Сміюсь, та дихаю, кохаю.
2025-01-30 13:59:57
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Цікавий сенс , розмова з собою ) Молодець 🧡
Відповісти
2025-02-18 12:48:47
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) дякую!)
Відповісти
2025-02-20 18:19:56
Подобається
Інші вірші поета
Цілий світ Камінь/камень Моє кохання Всього одна мить...
Інші поети
Nafisa J.Bae
@nafisa_bae
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3074
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2163