Я з тобою давно зустрічаю...
Я з тобою давно зустрічаюсь, Десь вже місяці два, або три. Першим бачу тебе на світанку, І проводимо всі вечори. Я тобі свої вірші читаю, Ти за це знов цілуєш мене. Ти говориш мені про кохання, Наче це щось одвічне, живе. Наче цього ми завжди чекали, Тільки в цьому ми бачимо сенс. Я заварюю чай, ти зітхаєш, Що на жаль вже закінчився мед. Нам так добре, шалено, пекельно, Наче сотні ми разом вже днів. Тільки маю одну я проблему, Що це все лиш в моїй голові.
2024-03-24 11:43:18
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Не вистачить паперу для всіх історій, які проживаються в наших головах... А бувають доволі цікаві) Хороший вірш
Відповісти
2024-03-26 10:44:45
1
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дуже дякую! Рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2024-03-26 11:13:32
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1063
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1412