Ти в серці...
Вікторія Тодавчич
Ти в серці відізвався ураганом, І посмішкою на моїх устах. Душі моєї став ти вірним паном, Що держить все життя моє в руках. Ти відізвався полум'ям пекельним, І сновидінням в цю зимову ніч. Для мене став ти істинно шаленим, Коли зізнався ти мені при всіх. Для мене став коханням, що без тями І поцілунком ніжним у щоку. Тебе душею дуже я кохаю, І серцем тебе сильно я люблю....
2020-12-08 15:07:56
35
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Вікторія Тодавчич
❤❤❤
Відповісти
2020-12-08 18:00:16
Подобається
Oliver Schatz
Тут мне совсем не развернуться. Не понял этот стих совсем. Пришлось обиженно надуться Не решить языковых мне проблем.
Відповісти
2020-12-08 19:50:36
1
Вікторія Тодавчич
@Oliver Schatz я напишу вам новый стих, В котором вы поймёте все. И каждый смысл и вкус любви, Свое узнаете лицо)
Відповісти
2020-12-09 15:26:06
Подобається
Інші вірші поета
Теорія незримих ниток Зіграй на струнах... Моє диво Лист до матері...
Інші поети
Любов
@lyubov_gladunyak
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11957
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10100