Цілий світ
Вікторія Тодавчич
Як літо завітало в рідний дім, Твоє обличчя сонце зігрівало, Яскравим став для мене цілий світ – Я своє щастя, долю відшукала. Я пам'ятаю день цей як тепер, Це був спекотний червень на порозі. І стало рідним ніжне те лице, Яке ласкаво зігрівало сонце.
2024-02-02 11:16:23
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Airad
Так гарно і яскраво 🥹
Відповісти
2024-02-02 11:16:54
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Airad дякую💖
Відповісти
2024-02-02 11:17:03
1
Інші вірші поета
Незнайомка Як жила я й того не помічала... Завтра...? До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці
Інші поети
Hiba Boo
@boohiba
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Supreme CoCo
@thafamouscoco_
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2013
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1787