Вголос собі
Металічним стержнем в тілі гордість. Всі удари життя наче щит прикриє усмішка й впертість. Совість змовчить! Головне усміхатись, навіть коли у серці дощить! Особливо коли дощить! Натовп буде ганити, лаяти, боляче бити... Ти - караван. В рукаві свого життя туз приховай аби потім кепкувато побити. В кінці сцени всіх завернуть в саван. Вічно нікому не жити, навіть пам'яті і словам. Закрий серце - це не бордель, гроші ніхто все одно не залише. Твоя біда - тільки твоє лихо і твій тягар. У душі кладовище і блискавка креше А проте, поруч кілька людей, з якими серце досі дише. Бережи їх, вони - найбагатший у світі дар.
2019-11-25 22:58:33
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13524
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2441