Надія

Ріна

Знаєш, від надії втрачають глузд. Сон та спокій. Розчиняються в сірості марних годин, виживають справами, димом, що наче наркотик. Солодом інших рук і холодом зайвих обійм. Знаєш, з розуму зводять думки і чудацькі плани, Сценарії "завтра", замки в рожевих тонах. Коли із спогадів та розмов складаєш деталі, реальність яких - розвіяний вітром прах. Знаєш, надія - найбільше зло Я б першу її відпустила із скриньки Пандори. Та кожного разу, коли відчуваю твоє тепло, Вона звучить у грудях дивним весняним мінором.

2021-06-24 07:02:22

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ріна

надія також різна буває. І без надії сподіваюсь, як на мене - саможорстокість. Часто, розумієш, що жити потрібно раціонально, але ж важко не мріяти, не фантазувати і не займатись самообманом)

Відповісти

2021-07-19 07:17:48

Подобається

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3532

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5785