Надія
Знаєш, від надії втрачають глузд.
Сон та спокій.
Розчиняються в сірості марних годин,
виживають справами, димом, що наче наркотик.
Солодом інших рук і холодом зайвих обійм.
Знаєш, з розуму зводять думки і чудацькі плани,
Сценарії "завтра", замки в рожевих тонах.
Коли із спогадів та розмов складаєш деталі,
реальність яких - розвіяний вітром прах.
Знаєш, надія - найбільше зло
Я б першу її відпустила із скриньки Пандори.
Та кожного разу, коли відчуваю твоє тепло,
Вона звучить у грудях дивним весняним мінором.
2021-06-24 07:02:22
1
1