Я б все віддала за твій дзвінок замість будильника....

Ріна

На годиннику пів на 7 і мовчить телефон, Клятий будильник розводить стрІлками ... Мені не хватає твоїх порад і наших розмов... І спогади груди колять тупими голкАми. Мені здавалось - не зможу жити І буду щоночі вити кудись в небеса... Щось порожнє і сіре поселилось у грудях... Чи то протяг чи життєва нудьга? Знаєш, дома вишня цвіте і пахне бузком в коридорі І на стільці твоя шаль, і старий молитовник на тому ж ослоні.... Знаєш, небо таки не впало і якось життя далі іде. Тішить щастям, легким стежками....тільки ніби воно не моє. Я б віддала всі багатства лише б поміняти Клятий будильник на єдиний дзвінок. Тільки шкода, що нема адресата, Мені ж невідомий номер зірок.

2020-01-20 19:34:42

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Evening_Star

Неймовірно!👏👏🌹

Відповісти

2020-06-25 20:55:19

Подобається

Ріна

@Evening_Star дякую🙃

Відповісти

2020-06-25 21:17:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5548

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12054