Я втрачаю... себе?

просто веселка

Я повільно божеволію, Чую дивні голоси... Так швидко гублю гармонію, Дивно блудять мої думки... Я повільно втрачаю себе, Так голосно кричить друге "Я"! Невже воно душу відбере, На руїнах, будуючи нове життя?

2022-10-05 07:42:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

дякую, подивлюся ✨🧁✨

Відповісти

2022-10-05 07:47:26

Подобається

Cryda Cooper

Так, інколи твоє Я робить багато галасу і шуму, якось треба знайти з ним компроміс та подружитися😟

Відповісти

2022-10-05 10:25:36

Інші вірші поета

Останній вірш. Вистава життя. Ще трішки патріотизму! Цветок

Інші поети

Safiyyah Orlovic

@SafiyyahOrlovic_99

Molly Walker

@mollywalker228

Mrs Monica L

@MrsMonica

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2528

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4089