Я втрачаю... себе?
Я повільно божеволію, Чую дивні голоси... Так швидко гублю гармонію, Дивно блудять мої думки... Я повільно втрачаю себе, Так голосно кричить друге "Я"! Невже воно душу відбере, На руїнах, будуючи нове життя?
2022-10-05 07:42:37
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
дякую, подивлюся ✨🧁✨
Відповісти
2022-10-05 07:47:26
Подобається
Cryda Cooper
Так, інколи твоє Я робить багато галасу і шуму, якось треба знайти з ним компроміс та подружитися😟
Відповісти
2022-10-05 10:25:36
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4745
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4844