Покохала солдата.
Вона покохала солдата, Душу свою йому віддала. Вона руки його цілувала, Коли він тримав автомат. Вона чемно його чекала, У снах він приходить до неї. В листах її життя тривало, На вікні від нього лілеї. Вона стоїть на вокзалі чекає, Потяг уже давно пішов. Вона надії всеодно не втрачає, Солдат чомусь не прийшов... Вона покохала солдата, На вікні стоять сухі лілеї. Вона ненавидить автомати, Лише в сні він приходить до неї...
2021-11-10 16:18:53
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
😭😭😭 Як це ж сумно й життєво 😭😭😭
Відповісти
2021-11-10 16:55:18
2
просто веселка
дякую🙂
Відповісти
2021-11-20 17:33:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13166
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12244