Вірш ні про що.
Спала маска із обличчя, Надії всі - розбиті. Шелестить під ногами листя, Серце - холодом покрите. Не любили мене люди, Та любив їх я. Після радості приходить смуток, А за ним уже й зима. . . . . . . . . . . Автор не любить зиму ❄️🏔️❄️
2022-11-09 20:24:51
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
просто веселка
@Сандра Мей безмежно дякую 💙
Відповісти
2022-11-10 08:37:15
1
Антон Шаталов
Я був опинявся у подібній ситуації, надягаючи маску, а потім вона бац — і розбилася. Естетично твір зайшов)
Відповісти
2022-11-10 18:47:16
1
просто веселка
@Антон Шаталов я рада, що вам сподобався вірш:)
Відповісти
2022-11-10 19:50:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8370