Королева.
Вона вже не схожа на королеву, Вже не така горда її хода, Голова не задерта в небо, Не лякає всіх поглядом вона. Розкіш кудись зникає, Краса потихеньку в'яне, Запал швидко згасає, Холодна маска на очах тане. Вона вже не королева, Та й до простої леді їй далеко. Характером не сталева, Усміхатись їй не легко. Та дух свободи нікуди не піде І любов до волі не зникне, Навіть плакати їй ніде - Королева до цього не звикне. Вона в'яне, неначе квітка. Королева так просто не здалась! Набридла їй золота клітка, Міняти щось настала пора! Стане вона птахою вільною, Полетить в теплі краї. Називатимуть її божевільною Люди стереотипів раби.
2021-10-17 07:37:18
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лисичка Ника
Жаль не понимаю украинский(
Відповісти
2021-10-20 09:48:44
1
Сандра Мей
Гарно. Я просто в захваті.
Відповісти
2021-10-27 18:00:51
Подобається
просто веселка
@Сандра Мей Дякую 😊
Відповісти
2021-10-27 18:03:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333