Бродячий поет.
просто веселка
Він ходить містами, Кожен день інакший. Часто не спить ночами, Дарує емоції справжні. Люди його ждуть, Міліціянти шукають. Розкаже в чому суть - Оплесками проводжають. Мантія на вітру розвівається, В сумці - сувої й перо. На довго ніде не залишається, Життя його, неначе кіно. Глибокий голос заворожує, Холодний погляд лякає. Хто він - історія замовчує, Головне, що його чекають. Він просто бродячий поет, Але люблять його, мов короля. Були й падіння і злет, Та покорив він людські серця! Віршами дарує надію, Революції - його мета. Ніхто не зламає його віру, Адже пізнав сенс буття!
2022-01-10 20:30:57
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
ну для створення героя я використала "образи" декількох авторів з Surgebook, в тому числі і ваш. Пасібки за коментар ☕:)
Відповісти
2022-01-10 20:43:36
1
просто веселка
а малюєте для себе чи професійно?)
Відповісти
2022-01-10 21:25:53
1
просто веселка
пасібки 🧡
Відповісти
2022-01-11 18:14:19
Подобається
Інші вірші поета
Слово "голодомор". Щирість чи невразливість? Дві сестри. Голуб миру!
Інші поети
Runke Túr
@Runketur
Black Hole
@Black_Hole
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3047
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4859