Герой

просто веселка

Він пав смертю героїв, Та ніхто про це не знає. Його погляд спрямований вгору, Та краси неба він не помічає. Очі його відкриті, На устах усмішка грає, Проте погляд його склянний А радість лише лякає. Шкіра його бліда мов сніг І біля серця мак червоний- Цей прекрасний вид Псують лише плями крові. Він загинув як людина, Яка просто хоче жити! В очі ворогу він дивився сміливо, Та кулю цим не спинити! Цей солдат загинув Смертю хоробрих героїв В небо ангелом полинув- Швидко. Із усмішкою болю...

2021-08-21 21:46:40

Інші вірші поета

... Декілька життів. День правосудия. Лялька.

Інші поети

Лео Лея

@lesya_yurp

BON BON

@bon_bon_c0xu

David Laurent

@ledavdebvs

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3631

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12899