Зникнути
Так боляче, так сумно дивитися назад через роки. Шукати у думках безумно нові й нові страшні гріхи. Згадати всі розчарування, біль та зради. З брехні та фальшу наряди. Тоді було погано, сьогодні — ще гірше. Не знаю, чи хочу жити так, як раніше. Отримуючи те, чого, здавалося б, хочу, назад роблю крок. Життєва двієчниця, не вчу жоден урок. Хочу злитися з фоном, зникнути, До цього відчуття треба б вже звикнути. Впасти, й не встати на полі життя. Воліла ніколи б не відчувати своє серцебиття.
2017-12-19 20:44:02
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлия Р
Як завжди, сумно і неймовірно гарно. Дякую за те, що ви пишете.
Відповісти
2018-02-14 10:02:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8034
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2150