Вірші
28.08.2021
Сьогодні тут ми вже востаннє,
Вже досить марних сподівань.
Душі ледь чутне скрізь волання
Без відповідей сто питань.
Яку дорогу не обрали?
Коли пішло усе не так?
Та чи було у нас бажання
Себе всіх вивернуть навзнак?
По-іншому не може бути,
Так хтось нас вищий указав,
Чому ж не можна повернути
Хоч мить, яку він нам віддав?
Та чи і є що повернути?
Чи це ілюзія, обман?
Цього ніколи не забути.
Оце і є для мене план?
Повсюди бачити минуле,
Ховати душу знов і знов.
Зсилатися на температуру
І закривати цю любов.
3
0
210
Зникнути
Так боляче, так сумно дивитися назад через роки.
Шукати у думках безумно нові й нові страшні гріхи.
Згадати всі розчарування, біль та зради.
З брехні та фальшу наряди.
Тоді було погано, сьогодні — ще гірше.
Не знаю, чи хочу жити так, як раніше.
Отримуючи те, чого, здавалося б, хочу, назад роблю крок.
Життєва двієчниця, не вчу жоден урок.
Хочу злитися з фоном, зникнути,
До цього відчуття треба б вже звикнути.
Впасти, й не встати на полі життя.
Воліла ніколи б не відчувати своє серцебиття.
7
1
897
Що скажеш ти?
Я не бачу сенсу буття.
Можна я позбавлю себе життя?
Скажеш, це недоречно?
Я згодна, безперечно.
Я не хочу так жити, ні, не жити — існувати
Навіть собі брехати, брехати, брехати.
Може, я б змогла покохати?
Та чи хочу любов відчувати?
Питання, питання, питання...
Ти чуєш, чуєш мої благання?
Знаю, не чуєш, не розумієш,
Без правил чітких жити не смієш,
Дедалі звужуєш для себе рамки.
Поглянь, від моїх рам тільки уламки.
Я знищила їх, спалила дотла.
Я змогла, я змогла.
Що скажеш ти,
Коли дізнаєшся, що я схотіла піти.
Осудиш? Зненавидиш? Зрозумієш?
Скажеш, що нічого вже не вдієш?
Я пішла проти всього і всіх,
Я чула за спиною зневажливий сміх.
Я жила так, як я хотіла.
Я пішла, бо по-іншому не вміла.
8
3
1143
Ти - творець
Ти йдеш вулицями, мостами,
Крокуєш стомленими містами.
Тут сотні, тисячі людей
Ти живеш серед їх ідей.
Не щиро смієшся, радієш,
Про щось потаємне мрієш.
Чекаєш ту сокровенну мить,
Коли в душі щастя забринить.
Чекаєш, чекаєш і мрієш,
Думаєш, що сам нічого не вдієш.
Сподіваєшся на всіх, окрім себе,
Та ніхто нічого не зробить для тебе.
Ти сам тут, живи, дій,
Не покладай ні на кого марних надій.
Це твоє життя, ти — творець,
Твори, поки ще не кінець.
7
0
428
Весь світ заснув...
Весь світ заснув, накритий синім пледом,
Солодким сном, що пахне медом.
Духм'яними снами житимуть люди,
Які шепотітимуть їм "все добре буде''.
То солодка брехня, заспокійлива, тиха.
Всі знають — приведе вона до лиха.
І вірити їй — то не важко,
А розплутати потім тяжко.
Ніч сипле зорі, сни тримає у руці.
Проспали б так хоч місяці,
Марячи майбутнім нездійсненним,
Та чи є воно благословенним?
На обрії сонячне проміння,
Впала роса на каміння.
Сховались всі слова в траві —
Нема вже часу для брехні.
Неправда хай живе у снах,
А істина не вмре в думках.
8
0
471
