" Хатина у горах "
Хочу жити далеко у горах, Де дують сильні вітри, Заховатись в глибоких яворах, Де ніхто не зможе знайти. Збудувати між ялин хатину, Невеличку, щоб було для двох, І написати там свою картину, Про життя, і про нас обох. А ще мрію про камін у домі, Щоб тепло і потріскування дров, Вкритись пледом й невагомо, За тим вогнем спостерігати знов. Щоранку вийти на поріг, Гірського вдихнути, свіжого повітря, Ще крок і трави стеляться до ніг, Природа всюди розлила свої палітри. Хочеться так інколи, свідомо, Вимкнути й забути телефони, Поїхати туди, де добре знайомо, Побути без людської охорони. І байдуже в чому, з ким, і як? Щоб відчуть себе самим собою, Все ж мій овен - впертий зодіак, Часто веде бій з нудьгою. Все крутимось по колу, по одній причині, Навчання, дім, робота, сім'я, А може якось знов пройтись до тої хатини, Щоб віднайти рівновагу свого буття. 25.07.20
2020-07-26 09:28:06
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Щиро дякую! І я про таке мрію))
Відповісти
2020-11-30 15:05:14
Подобається
Яна Войвич
Взаємно))
Відповісти
2020-11-30 15:07:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1383
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3874