Дякую..
Хочеться сказать спасибі, Спасибі Богу, що живу, Що весною у садибі, Поселив Він доленьку мою. З'явилася на світ як диво, Одне дівча серед синів, І зростала терпеливо, Та калина серед ясенів. В житті бували вітри буйні, А часом і дощ, і злива, Та тягнялись ручки чуйні, До тих книг, які любила. Кращі спогади з дитинства, Дала мені людина, Руки сповнені блаженства, "Бабусю, я була щаслива!" Як відлітають в вирій журавлі, Та змінюються пори року, Як все проходить у житті, Не встигнувши зробити й кроку. Та все ж, дякую, що маю, Сумну і радісну я днину, І тільки Господа благаю, Щоб мене Він не покинув. Бо ж ще стільки різних планів, І нових, незвіданих доріг, Як в полотні нитки міцно зіткані, Хочу, щоб рідних моїх Він беріг. 08.08.20
2020-08-09 10:30:48
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик Своє, справжнє))
Відповісти
2020-08-09 19:04:35
Подобається
Анатолій Івасик
)))ТАк=так
Відповісти
2020-08-09 19:16:44
Подобається
Яна Войвич
це трішки біографічне)
Відповісти
2020-11-30 15:04:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2503
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1535