Коли мені було від восьми до десяти років, ми з ма мою вже жили в Чехії, біля кордону з Німеччиною. Містечко було зовсім маленьке, мало назву Їрков. Але ті часи я погано пам’ятаю.
Ті два роки мама була щасливою з Вацлавом – своїм третім чоловіком, а потім щось знову пішло не так і ми повернулися в рідну Україну, на Закарпаття, в один із найтуристичніших регіонів. Жили в маленькому містечку серед гір – Мукачеві. Мама працювала продавчинею в крамниці одягу. Вихідними ми гуляли чи сиділи вдома. Нам було добре удвох. Але рік тому вона познайомила ся з Олександром, він тоді допоміг їй у не дуже приємній ситуації: мама, повертаючись з роботи, загубила гаманець. Але чоловік, знайшовши його, не забрав, а повернув власниці. Яке ж було її щастя та навіть здивування, бо губила гаманці та інші речі не вперше, але ніхто ні коли нічого не повертав. А тут так пощастило! Якось закрутилося в них, і згодом він переїхав у нашу квартиру. Але зараз, рік потому, ми тут, у Чехії, але тепер не в провінції, а в туристичному мальовничому місті Кар лові Вари. Це саме серце цілющої мінеральної води. Не знаю, що відчуваю зараз, але точно впевнена: нам із мамою все доведеться починати знову.