Частина перша
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
Частина друга
2
 3
4
5
6
7
8
9
10
15
Думаю, з того дня ми всі почали дивитися на Леопольда Андрійовича іншими очима, я почала поважати його, він  був не просто прискіпливим викладачем, а ще мудрою людиною , яка знає про що говорить. Мені подобалось, ходити до нього на уроки, а ще мені подобався він.

Я посміхалася йому , коли зустрічала в коридорі, він напевно вважав мене божевільною. 

Яніна , інколи косилася на мене , можливо щось  підозрювала, а я просто не могла зізнатися.

Ми так само ходили в школу, гуляли. Марк ще кілька разів пробував підкатувати, а потім Хана, щаслива як ніколи, сказала, що Марк покликав її в кіно. Я була щиро рада за неї. 

 Єва наважилася пофарбувати кінчика в рожевий, думаю батько був не в захваті, зате вона від щастя аж сяяла.

 Прийшов час здавати екзамени першого півріччя, довелося відкласти вечірки, навіть візити до "Тіфані", та зайнятис підготовкою.

Час від часу ми займалися з Яніною, або в мене , або в неї вдома.

Сьогодні я запросила її до мене, ми зробили чаю, та сіли за книги.

Вирішили почати з Літератури.

- Слухай, ти скажеш мені що між вами і Леопольдом Андрійовичем?

-Я заклякла,

- Що ти хочеш цим сказати?

Ну між вами точно хімія, ти б бачила себе з боку на його уроках, сказала Яніна.

- Що ти таке мелеш? Я намагалася віджартуватися

- Я тиснути не стану, але ж ви в курсі що це протизаконно?

- Ян, не мели дурниці, давай займатися, екзамени на носі.


© Вікторія Прохоренко,
книга «Недитяче кохання».
Коментарі