Те з чого ми створені
Марія
Ми те, що ми їмо, Ми ті, з ким ми спілкуємось, Бо в сутності, людина - пустота, Заповнювана всім і всіх присутностями. З'являється на світ як чистий лист, Людину заповняють маркерами, Малює кожен хто до того має хист, І хто не знає ніц про наслідки. Зшивають з лоскутів старого досвіду, Стежками колись завченими, На побажання лиш зітхають, "А ми інакше навчені". Минає час і ця хитка будова, Із тисячею невиліковних стін, Шукати починає архітектора нового, Щоб той з нерівностями щось зробив. Оточує себе художниками правильними, На власний розсуд канони обира, Однак, не завжди кисті "майстра", Насправді знають в чом біда. Буває так, що із шарами фарби, Стає лиш гірше дивному холсту, Бо скільки не малюй ти з тріщин карти, Ті проступатимуть псуючи красоту. Чужа ріка не наше дно, Але ми в ній карбуємось Бо в сутності ми всі - одно, І в одночас забудемось.
2022-10-20 22:51:08
1
0
Інші вірші поета
Почуття Мої думки твоїм голосом Очікування Я би сказала що не вмію кохати
Інші поети
Palak Verma
@PalakVerma
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1395
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1196