Смуток
Будинки дивляться пустими зіницями, Хмари повзуть по землі туманами, Все поглинатиме газоподібний океан, У ньому потоне кожен, хто не знайшов ліхтаря. Світ нестабільний майорить поза стінами У глибинах самотніх хатин. Сховається під ковдрою маленька лисиця, Щоб не бачити лісу хижих кликів. Місто спустошене і холодне Приймає в обійми похмурих гостей, Вони несуть із собою смуток, Приходять із своїми гнилими дарунками. Спускаються тінями на холодні вікна, Заглядають у душі самотніх істот, Шукають прихистку від майбутнього світла, Там де світло його не знайшло. Заповзають під шкіру, Хазяйнують в думках, Стискають серце в металевих путах, Вони зроблять все щоб не дати забути. Зав'язують нерви на вузол, Підселяють щось огидне у шлунок, Щоб викликати нудоту від самого світу. Закривають своїми напівпрозорими лапами очі, Щоб ніхто не побачив кінця жахливої ночі. Тиснуть на очі холодними пальцями, Змушують плакати, змушують здатися. Грузом на спину і вище до шиї, Давлять до низу щоби зломити. Тримають за хребет немов маріонетку, Комом у горло слова запихають, Роблять що хочуть, роблять як знають. Вони не монстри, тож не зникають із сходом сонця.
2022-11-01 09:02:41
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2013
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1421