Журналісти
Сумна Королева
Скільки написано статей, І скільки знято репортажів. Працюєм плідно для людей, Неначе тисяча "Форсажів". Для журналістів це - життя. Вони обожнюють роботу. Для України майбуття Вони працюють аж до поту. Бо нумо, спробуй ти ось так ПровЕсти день перед екраном. Або пізнай вогонь атак. Там не прикриєшся диваном! Життя як море те глибоке. Ану ж, занурся аж до дна! Окремо вчинки всі жорстокі, Окремо - де чия вина. Народ підримають як треба В години темні і сумні. Для нас потрібне мирне небо, Потрібні тихі Божі дні... То чи можна публікувати цей вірш у міській газеті?...
2018-11-06 17:23:14
33
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Сумна Королева
@София Шишкова :D спасибо)
Відповісти
2018-11-06 17:26:21
Подобається
София Шишкова
@Сумна Королева 🤗
Відповісти
2018-11-06 17:26:30
1
Man Vi
Гарний вірш) потрібно лиш в деяких місцях, так би мовити, підрехтувати, — і вішенка!))) 😉
Відповісти
2018-11-13 20:46:33
1
Інші вірші поета
Не хочу... Відкрию очі... Нехай палають спогади сумні Ніч
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16047
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4912