Життя

Сумна Королева

Життя. Здавалося б, звичайне слово. 5 букв, 6 звуків, 2 склади... Таке воно... незвідане і загадкове, Неначе осінь, що приходить у ліси... А що таке: життя? Ніхто не скаже точно. Це ДАР людині? А чи може, навпаки? Коли і жити вже стає так тошно... Ти будеш думати над цим тоді. Життя. З одного боку — сильні крила, Велике щастя, що дано усім. А з іншого... Це біль, що відбирає сили. Й ти вже не хочеш висказатись всім... Коли ти йдеш постійно біля прірви І думаєш над тим, щоб її обійти, Твоє життя становиться щасливим, Бо його сенс раптово знайдеш ти. Життя. «Коли ж воно скінчиться?» Таке питання крутиться у голові. Коли тобі вже не важливо, що присниться. І чи настане завтра, а чи ні... Але завжди! Знайди в собі ти сили! Начхай на всіх, до цілі ти іди. І навіть якщо заздрість всіх накрила, Найголовніше те, що щастя знайдеш ти. То що таке життя? Не можеш відповісти? Звичайно! 5 хвилин тому хотів піти... Але згадай про тих, хто знає одну з істин: Ти все ще любиш. Когось любиш ти... ~ 23.04.2018 ~

2018-04-23 10:09:13

16

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13173

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3224