Сірники вологі
Ніколас Велес
Сірники вологі не запалюють плитку, Газ давно відкритий - давно чекає. Між нами лишився один крок... Для іскри час уже давно пройшов, Подих затамував ледве на хвилину: Відкрити вікно чи дістати запальничку? Що? Чому конфорки несміливо горять? Гаразд, тоді збираєм самогонний апарат. Повидло, цукор і вода - наша суміш розривна. Стій, почекай, нехай ще побродить трішки вона. Вийде противна отруйна рідина, Накриє алкогольна беліберда і вийде біда. Давай закинемо ще для вишуканого смаку щура? Бо з гірчинкою завжди НАША РІДИНА. Гігієна нас довела б до добра, Вибрана нами експерементів стезя як любов - неочікувана і шальна.
2021-06-02 17:29:38
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Last_samurai
🔥🔥🔥
Відповісти
2021-06-02 17:30:10
1
Інші вірші поета
Там... Цинкова Корона Якби плакав замерзлий край Передмова до Героя.
Інші поети
Evelyn Moore
@Evelyn12
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5569
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2333