Харраб

Ніколас Велес

Крокують ноги, звиклі до дороги, І пісок могутніми руками загрібає вітер. Всю дорогу він його жбурляє в пілігрима, В приховані тюрбаном ясні очі, Що апокрифів так жадають. «Чи далекий я тримаю шлях? І котрий рік так крокую без зупину? Оглядаюсь — і не бачу сліду на піску, Схоже, що шлях тримаю лиш вперед». Чи душа дає наснагу йти, А може, отупіння мозку продовжує вести? Та ось прохолоді оазису Дарує втіху в своїй тіні харраб¹. Пілігримів бачу, що ховаються в тінях, У них брудні лиця і зморщені тіла, Одягнені в схоже на моє лахміття. Віддзеркалення дороги І втома в крові й кістках. «Хто ви, друзі? І куди тримаєте свій шлях?» «Я бачив мушлі й кістки в піску, То спогади пісків, І ми йдемо по пам'яті землі, А куди тримаєм шлях — самі не знаєм, Нам все одно не дістатись до мети», — Відповідали пілігриму тіні. «А може, ми твої чесноти?» — Сказала найдрібніша із персон. Крокують ноги, звиклі до дороги, І пісок шорсткий не дряпає лице. Тільки кілька кроків пройшов він від воріт, І шлях веде далі в невідоме, Та пілігрим вже вдома. ¹ — "харраб" (الخراب) — з арабської руїна, занедбане село.

2024-09-09 19:07:22

2

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1236

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1502