Думка 1
Ніколас Велес
Котів люблю я до нестями, Бо вони не вміють говорити, А от люди вміють... як на зло, Страшні речі говорять: "Брехня світом править!" Постійно одне і те ж, Аж в печінках сидить! Самі ж брешуть гади! Брехня на благо?! Ви що, смієтесь?! Це ж найбанальніша брехня, І всі чогось їм вірять… Червоно-чорний прапор хочеться підняти! В анархісти записатись , Бо свободи хочеться мені! Але, що таке свобода? Це - лиш право на нерівність! Хочеш – бийся, хочеш – помирай, Вибір за тобою!.. Якби людей не існувало, То світ був би ідеальним, Ні насилля, ні нерівності, ні братства. Зникли б і війна, а разом з нею і любов...
2018-07-17 19:31:36
6
0
Інші вірші поета
Віршик ) Сновидіння Більше ніж об'єкт Бачуть
Інші поети
رِينبـــو
@RawanEltheni
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1958
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395