Честь Мертва
Ніколас Велес
Честь Мертва — нічого нового. Хай була б жива, справа то яка? Вона - дочка Доброчинності й Гріха, Схожа на небажане дитя — Байстрюка. Та в нас богиня є своя, Вона висока і струнка: Зарозумілість, Гордовитість і Пиха — Це її прекрасні імена. (Зізнайтеся хто з вас знав такі складні слова?) Звісно, ти не такий і не така! (Потіш себе, дитя) Звісно, в кожного і правда й істина своя. (І зазвичай противна пика, ой пиха) Дочекалися — кінець квазі-вірша.
2022-10-29 07:15:07
9
0
Інші вірші поета
Ангел, Демон чи я? Нехай почнеться гра! Коріння Мене шиза взяла (v.2)
Інші поети
Julian de Sousa
@juliandesousa
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2304
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12049